Як побудувати довірливі стосунки з підлітком

Підлітковий вік — це час, коли діти починають шукати незалежність і формувати свою особистість. У цей період батьки часто відчувають, що відстань між ними та їхньою дитиною ускладнюється. Проте, побудова довірливих стосунків можлива, якщо проявити терпіння, увагу та емпатію. Ось декілька ключових порад, які максимально зміцнять зв'язок із вашим підлітком.

1. Будьте уважними слухачами

Давайте можливість підліткові висловлювати свої думки, емоції та переживання без страху бути засудженим.

Замість того, щоб відразу давати поради, просто слухайте. Скажіть:

або

.

Покажіть, що цінує його думку, навіть якщо вона буде від вашої.

2. Проведіть час разом

Знайдіть поняття, які подобаються вам разом: прогулянки, спорт, перегляди фільмів чи настільні ігри.

Час, проведений разом, створити природний простір для розмов та обміну думками.

Регулярні сімейні традиції, як спільні обіди чи вечірні бесіди, створюють атмосферу близькості.

3. Проявляйте емпатію

Пам'ятайте, що підлітковий вік супроводжується емоційними перепадами. Замість суду запитайте:

або

.

Розкажіть про свої подібні досвіди у молодості, щоб показати, що ви вирішили його пережити.

4. Не критикуйте, а підтримуйте

Замість критики шукайте позитивні моменти у поведінці підлітка. Наприклад, замість

вкажіть:

.

Підтримуйте підлітку навіть у дрібницях. Наприклад, похваліть за старання у навчанні чи хобі.

5. Дотримуйтеся обіцянок

Ваші слова повинні відповідати діям. Якщо ви обіцяли щось зробити — виконайте це.

Постійність у поведінці підліткові відчувати себе впевнено поруч із вами.

6. Створіть простір для незалежності

Дозволяйте підліткові приймати власні рішення, навіть якщо вони іноді помилкові. Це допоможе йому навчитися брати відповідальність за свої вчинки.

Підтримуйте, коли він пробує нові поняття чи змінює ваші інтереси.

7. Уникайте сильного контролю

Постійний контроль може включити опір і віддалення. Дозвольте підліткові почуватися самостійним.

Замість наказів сформуйте діалог:

або

.

8. Будьте прикладом

Діти досліджують дорослих. Покажіть приклад довіри, чесності та відкритості у своїх стосунках із іншими.

Якщо ви помилилися, не бійтеся вибачитися перед підлітком — це зміцнює повагу до вас.

9. Розвивайте емоційний зв'язок

Відкрито говоріть про свої почуття та запитуйте про почуття підлітка. Наприклад:

.

Навчіть підлітку висловлювати свої емоції словами, а не діями.

10. Підтримуйте у важких моментах

Якщо підліток стікається з труднощами, будьте поруч. Не знецінюйте його проблеми словами:

.

Навпаки, запитайте:

або

.

Висновок

Довірливі стосунки — це не миттєвий результат, а постійна робота над собою та взаємодія з дитиною. Пам'ятайте, що ваш підліток цінує вашу підтримку, навіть якщо це не завжди показує. Залишайтеся терплячими, відкритими та готовими до спілкування. Ваші зусилля обов'язково дадуть плоди, і ви створите міцний зв'язок, який триватиме все життя.

7 міфів про підлітковий бунт, які заважають батькам заспокоїтися 

Міф №1. Бунт — це ненормально 

Вважаєте, що гормональний бум змушує сина або доньку поводитися неадекватно? Якщо сприймати проблеми з тінейджером лише так, то картина вимальовується безрадісна. Але насправді все це — не просто наслідок фізіологічної перебудови, а й важливий етап дорослішання.

Підлітковий бунт — не патологія, а норма. Він має сенс: внутрішнє відокремлення від батьків.

До цього дитина приймала батьківські пояснення. Наприклад: «Це — кошеня, воно нявкає», «Це — поганий хлопчик, з ним не дружи», «Це — розлучення, ми будемо жити окремо, але залишимося татом і мамою».

Дитина дивилася на світ очима батьків. Але бажання, особливості характеру, досвід у маленької людини свої, неповторні. Тому до підліткового віку накопичується критична маса розбіжностей: «Чого хочуть тато з мамою, і чого хочу я».

Як бути супербатьками: 8 корисних статей

І вийти з цього конфлікту можна тільки трьома способами: пожертвувати собою, перестати чути батьків або знайти компроміс — у більш-менш мирних суперечках або хворобливих скандалах і провокаціях. Навряд чи перші два способи хтось свідомо вибере для себе і дитини. Тому не такий уже й поганий третій — той самий підлітковий бунт.

Міф №2. Слухняна дитина виросте благополучною

Мила дівчинка, яка в 15 років постійно сидить за уроками, не спілкується з подругами, не звертає уваги на хлопчиків, ні в чому не суперечить батькам, — це зовсім не подарунок долі, як може комусь здатися. Це майбутня нещасна жінка, якій складно буде вибудовувати відносини, професійно визначатися, розуміти свої потреби, відповідати за вчинки.

Трапляється, що психологічне відокремлення від батьків, що не відбулося в підлітковому віці, вдаряє у 40-50 років. Після смерті батьків, коли немолода, можливо, сімейна людина не здатна жити без маминої-татової оцінки, наважуватися на самостійні вчинки.

Протест — ознака дорослішання. Але, звісно, варто придивлятися до того, які форми він приймає.

Якщо 12-річний хлопчик пише з друзями музику (нехай вона не подобається батькам) або відмовляється вчити частину шкільних предметів, бо вважає, що вони не знадобляться в його майбутній професії, то ця неслухняність — перший вибір, самостійність, самопізнання.

Якщо ж тінейджер п'є пиво пляшка за пляшкою, завдає собі порізів або регулярно приходить додому під ранок, то така форма бунту вимагає втручання.

Міф №3. Нове покоління не протестує

Серед сучасних батьків вже не настільки, як раніше, поширений авторитарний стиль виховання. Тож підліток не має потреби повставати проти диктату дорослих (бо його немає), люто відстоювати свої погляди, вдаватися до крайнощів. Але не все так ідеально.

Нині значно частіше можна зіткнутися з потуранням чи байдужістю в родині.

У першому випадку бунт не має сенсу, бо все дозволяють, у другому — бо бунтувати немає проти кого, адже батьки присутні в житті підлітка лише формально.

5 книг для статевого виховання дітей

Проте проблеми психологічного відокремлення все одно наздоженуть. Бунт може відсунутися на роки юності й виявлятися досить жорстко: хамством та зневажливим ставленням, відстороненням, життєвими експериментами та пошуками себе, проблемами з алкоголем та іншими асоціальними проявами.

У хлопців псуються стосунки з татами, у дівчат — з мамами. Усе це ще гірше, ніж у підлітковому віці, вписується в студентське життя та впливає на подальшу долю. Як, наприклад, вітрянка: у дитинстві легко переноситься, а для дорослих — досить небезпечна.

Ще один сучасний варіант: бунт проходить вчасно, але пасивно, глибоко в душі. Старшокласник стає апатичним, байдужим, втрачає інтерес до життя.

Хлопці можуть неохайно виглядати, а дівчата ніби маскуватися надто яскравим макіяжем та відвертим одягом. Можлива самоушкоджуюча поведінка: часті травми, порізи, подряпини.

Міф №4. Тінейджер робить усе наперекір

Раніше йому було все одно, яку сумку брати в школу, чим снідати та які сімейні фото батьки викладають в Instagram. Нині він сперечається через дрібниці і хоче геть усе зробити по-своєму. Здається, усе робить на зло.

Особливо ображає, коли ви визнаєте певну дорослість за підлітком, даєте певну свободу, але йому цього замало.

Він критикує на кожному кроці, намагається командувати.

Деякі батьки ніби міняються місцями з підлітками — відчувають себе під прицілом негативної уваги.

Як казала одна клієнтка: «Тепер замість доньки та бабусі в мене дві свекрухи». Також вражає: невже дитина виросла настільки несхожою у своїх смаках, чужою?

Як вижити поруч з підлітком: 10 порад психолога батькам

Чи дійсно все це — наперекір? І так, і ні. Психологічне відокремлення включає здатність іти своїм шляхом, не відчуваючи провини, покладатися на свої ініціативи, навіть якщо вони не подобаються батькам та іншим авторитетам.

Ось підліток і тренується (несвідомо) відстоювати себе на кожному кроці. Мине час, і з'явиться чимало компромісів: шапка, яку зв'язала мама, здасться не «страшною», а «прикольною», а сімейні відео викликатимуть не сором, а ностальгію.

Міф №5. Діти зростають споживачами

Чимало конфліктів виникає через конкретні приземлені речі: не купили «саме ту» куртку чи гаджет, не дали грошей, не оплатили поїздку. Батьки вбачають у цьому егоїзм, зацикленість на речах і починають чинити опір навіть тим бажанням сина чи доньки, які б могли задовольнити.

Утім, суть проблеми — не фінансова, а соціальна. У цьому віці інтереси з батьківської сім'ї переміщаються на компанію однолітків. Підлітку вкрай важливо належати до певної групи, бути прийнятим і схваленим там.

Якщо він не так одягнений, не має коштів на те дозвілля, яке заведене в однолітків, його не візьмуть у свою «зграю». Це — переживання, пов'язані із соромом.

Звичайно, матеріальні можливості у батьків різні. Але варто усвідомлювати ці реалії сина чи доньки, не вважати капризом бажання купити певний одяг, а не просто «тепле та практичне». Адже чимало дорослих теж стикаються з дрес-кодом і не оскаржують його.

Можна допомогти підлітку заробити гроші, заощаджувати та доцільно витрачати «кишенькові». Але власні гроші, хай 10 гривень на тиждень, мають бути вже в першокласника, і надалі сума має збільшуватися.

Дитина повинна жити з відчуттям, що гроші є завжди, адже навіть безробітним виплачують соціальну допомогу. Ця установка значно краще виховує успішну людину, ніж «матеріальне — це низько».

Міф №6. Якщо проблеми з одним з батьків, іншому не варто втручатися

Коли підліток багато емоціонує, істерить та скандалить, батьки можуть боятися зайвий раз його чіпати. І якщо з батьком розмови йдуть на підвищених тонах, навіть із хамством, а з мамою — спокійно, дорослі можуть із цим змиритися, мовляв, хай кожен розбирається сам.

Проте хамство підлітка — ознака порушеної сімейної ієрархії.

Якщо син грубіянить матері, це говорить не свідчить про їхні непорозуміння, скільки про те, що фігура батька для нього не авторитет.

Якщо мама у відповідь буде тиснути — тільки роздмухає конфлікт. Кращий варіант: якщо мама зізнається, що їй боляче під час таких сварок, а далі в присутності підлітка звернеться до батька з проханням розібратися в ситуації, навчити хлопця поводитися з жінкою.

А коли донька нечемно поводиться з батьком, має втрутитися мати і наодинці поговорити з дівчиною. Така критика (від чоловіка — хлопцеві, від жінки — дівчині) буде сприйматися нормально.

Міф №7. Від батьків нічого не залежить

Чимало сучасних начитаних та обізнаних у психології батьків знають, що їхнє завдання: відпустити дитину, дозволити дорослішати, набивати власні шишки та робити висновки. Мовляв, не можна задовольняти власні амбіції, розписавши весь життєвий шлях сина чи доньки та проігнорувавши при цьому їхні бажання.

Як виховати Ілона Маска: поради батьків найпрогресивнішого бізнесмена сучасності

Шкідливо триматися за підлітка обома руками, бо не хочеться втрачати відчуття своєї потрібності, увагу дитини, постійне спілкування. Така спокуса буває в матерів-одиначок і тих батьків, що почуваються самотніми. Недобре давати свободу своїй тривозі та циклитися на тому, які небезпеки можуть чатувати на дитину без вашого постійного контролю.

Тож можна лише відсторонитися? Ні. Відокремлення не означає припинення підтримки. Утім, старі форми спілкування перестають працювати.

Якщо до 10 років дитині природно крок за кроком вказувати, що робити, то далі актуалізується потреба в автономності, маємо враховувати думку підлітка.

«Ми» доведеться замінити на «я і ти». Висловлювати свої бажання, однак питати про бачення ситуації підлітком.

Наприклад: «Я хочу, щоб ти гарно вчився, бо… А ти як вважаєш?» Тож це не просто про прийняття змін у дитині, а й про ваші нові компетенції.

Бути батьками підлітка — це новий досвід, і він може приносити задоволення.

ТОП-15 найпоширеніших запитань батьків про навчання вдома

Як організувати домашнє навчання здобувачів освіти, які це дає можливості та які права мають батьки та діти? У Міносвіти розповіли про індивідуальну форму й відповіли на найпоширеніші запитання батьків.

1. Екстернат і освіта вдома – це індивідуальна форма?

Так, але не лише вони. Наразі учням доступні три форми, за якими можна організувати індивідуальне навчання у школі: екстернатна, сімейна (вона ж – домашня) та педагогічний патронаж.

Екстернатна форма – це коли учень самостійно засвоює весь матеріал, після чого у школі оцінюють його знання.

Сімейна (домашня) форма передбачає, що весь освітній процес для учня самостійно організовують його батьки. Вони ж несуть відповідальність за здобуття знань на рівні не нижче стандартів.

Педагогічний патронаж – форма, у випадку якої освітній процес і засвоєння знань забезпечує педагогічний працівник.

2. Інклюзивна освіта – теж форма індивідуальної?

Ні, поняття інклюзивної освіти – набагато ширше. Навчання для осіб з особливими освітніми потребами організовується і за денною або вечірньою формами здобуття освіти. Якщо ж стан здоров'я вимагає цього, учень або його батьки можуть обрати дистанційне навчання або одну з форм індивідуального.

3. Як дізнатись, чи надає школа індивідуальну освіту?

Форми освіти, які забезпечує заклад, обов'язково мають бути вказані на його веб-сайті. Якщо у закладу немає власної Інтернет-сторінки, таку інформацію слід шукати на веб-сайтах засновників закладу.

4. Як почати навчання за індивідуальною формою?

Будь-яка форма освіти, у тому числі й індивідуальна, потребує, щоб учня зарахували до закладу – для цього потрібно подати необхідні документи.

Основний документ для зарахування або переведення на індивідуальну форму навчання – це заява одного з батьків дитини або самого учня, якщо він є повнолітнім. До заяви додаються документ, що посвідчує особу учня, медична довідка та документ про освіту, якщо він є.

Можуть знадобитись і додаткові документи. Скажімо, необхідно буде документально підтвердити підстави для навчання на екстернаті або обставини для застосування педагогічного патронажу (наприклад, стан здоров'я, знаходження під вартою або засудження, статус біженця). Іноземці та особи без громадянства додатково подають копію документа, що підтверджує законність їх перебування в Україні.

Внутрішньо переміщені особи, біженці та особи з документами про необхідність захисту можуть не подавати окремі документи, якщо мають на це причини.

5. На індивідуальну форму можна потрапити лише на початку навчального року?

Так, окрім окремих випадків. Зарахування на індивідуальну форму освіти зазвичай проводиться до початку навчального року.

Переведення на індивідуальну форму може відбуватись і протягом навчального року, але не пізніше ніж за 3 місяці до річного оцінювання чи державної підсумкової атестації. Однак таке обмеження не застосовується для переведення на педагогічний патронаж.

Для осіб, які здобували чи здобувають освіту за кордоном або мають відношення до тимчасово окупованих територій, зарахування і переведення на екстернат можливе протягом усього календарного року.

6. Чи можуть перевести з індивідуальної форми на інституційну?

Так, якщо індивідуальна форма не приносить результату. Рішення про це можуть прийняти батьки і педагогічна рада закладу.

Таку норму можуть застосувати до учня 9 класу, який під час навчання за індивідуальною формою показав низький результат з предмету, який він вивчав поглиблено. Або до учня на сімейній або екстернатній формі, який показує низький рівень навчальних досягнень.

7. Чи можна поєднувати різні форми навчання?

Так, законом це передбачено. Таке поєднання має бути реалізовано через індивідуальний навчальний план, який формують для учня у закладі освіти. Про поєднання різних форм навчання також варто одразу зазначати у заяві.

8. Що таке індивідуальний навчальний план? Він обов'язковий?

Так, вчасно розроблений і затверджений індивідуальний навчальний план є обов'язковим для навчання за індивідуальною формою освіти.

Його розробляють на основі навчального плану – складової освітньої програми, яку використовує заклад. Зазвичай це освітня програма, із якою працює школа. Але учень або його батьки можуть обирати й іншу освітню програму. Основна вимога – програма має забезпечувати виконання стандарту освіти.

Виконання інваріантної частини (опанування базових, вибірково-обов'язкових предметів) навчального плану під час індивідуального навчання лишається обов'язковим. Очікувані результати навчання для індивідуальної форми не зменшуються і лишаються на одному рівні з іншими формами.

9. Як скласти індивідуальний навчальний план?

Такий план має враховувати здібності, інтереси, потреби, мотивацію, можливості та досвід учня. Тому варто проводити їх оцінку перед складанням самого плану. Для цього можна залучати психологічної служби закладу освіти.

Індивідуальний навчальний план доцільно складати на кожен навчальний рік. Такий план враховує індивідуальні освітні потреби учня і може переглядатись протягом терміну його дії.

Індивідуальний навчальний план розробляють педагогічні працівники, які працюватимуть із учнем – педагоги початкової школи або вчителі окремих предметів. Робота над планом відбувається спільно із самим здобувачем освіти. Батьки учня можуть брати участь у його розробці, а також погоджувати його. Фінально план затверджує керівник закладу освіти.

10. Які права має учень на індивідуальній формі?

Такі ж, як і учень, який вчиться за інституційною формою. Учень на індивідуальній формі має можливість використовувати всю інфраструктуру закладу – навчальну, спортивну, наукову тощо. Учень має можливість оформити учнівський квиток і користуватись необхідними підручниками, у тому числі й електронними.

Учень також може розраховувати на допомогу педагогічних працівників, мати психологічний і соціально-педагогічний супровід, проходити оцінювання навчальних досягнень та/або державну підсумкову атестацію, а також одержати документ про освіту.

11. Як оцінюють учня на індивідуальній формі?

Оцінювання результатів навчання і атестація за всіма формами індивідуальної освіти відбувається у школі.

Форму, зміст і спосіб поточного та підсумкового оцінювання обирає заклад освіти. Форми та засоби оцінювання можуть бути описані в індивідуальному навчальному плані учня. У такому випадку педагогічні працівники мають дотримуватись зазначених форм.

Важливо пам'ятати, що лише наявність портфоліо, індивідуального освітнього профайлу та інших форм фіксації індивідуальних досягнень учня (без підсумкового оцінювання та/або атестації) не є підставою для переведення до наступного класу та видання документа про освіту.

12. Для кого існують окремо прописані норми стосовно індивідуального навчання?

Учні з неконтрольованих територій можуть подавати заяви про зарахування на екстернат протягом всього календарного року.

Засудженим, особам під вартою або під домашнім арештом законодавство також забезпечує індивідуальну форму освіти.

13. Чи потрібно платити за індивідуальну освіту?

Ні, додаткової оплати такої освіти з боку батьків учня не передбачено. Однак це не стосується випадків, коли оплату за освітні та інші послуги вказано у відповідних договорах.

Законодавство також не передбачає перерахування коштів батькам, які самостійно організовують навчання своїх дітей. Це ж саме стосується і випадків, якщо батьки звертаються із такою задачею до сторонніх суб'єктів – організацій, навчальних центрів, репетиторів.

14. Індивідуальне навчання – це коли немає однокласників (одногрупників)?

Не зовсім так. Учень, який навчається за індивідуальною формою, більшість навчального часу проводить самостійно. Але індивідуальна форма не обмежує у спілкуванні з іншими учнями – ані в неформальному, ані на території школи.

Учень може брати участь в екскурсіях, практичних заняттях. А під час педагогічного патронажу вчитель може періодично залучати учня до учнівського колективу з метою соціалізації.

Якщо кілька учнів перебувають на лікуванні в одному закладі, вони також можуть навчатись у групі.

15. Чи можуть учні на індивідуальній формі брати участь в олімпіадах?

Так, учні, що навчаються на індивідуальній формі, можуть на загальних підставах брати участь в олімпіадах, турнірах, конкурсах та інших змаганнях.

Вони також на рівні з іншими учнями мають право на відзначення успіхів у навчанні. Їх можуть нагороджувати похвальними листами та грамотами, золотою та срібною медалями..